Із ким поведешся: враження від MBA в Берклі

охрімчук

Нещодавно в українському Фейсбуці бурхливо обговорювали тему еміграції. Це підштовхнуло мене на роздуми на менш суперечливу тему – чому варто вчитися на магістратурі за кордоном? Це не історія про те «як у них і як у нас». Швидше, спроба поділитися власними спостереженнями після майже двох років, проведених у Берклі (США).

Я – Дмитро Охрімчук. 28 років тому народився у Києві, працював у фінансовому та інвестиційному секторі. З серпня 2015 року навчаюся на програмі МВА в UC Berkeley. Я не претендую на мегаоб’єктивність, ця розповідь – суміш МВА саме у Каліфорнії та мого особистого сприйняття. Але впевнений, що такі спостереження притаманні не лише мені.

Цінності, які об’єднують студентів


80% спілкування на програмі відбувається з одногрупниками. Саме якість спілкування з ними, а не взаємодія з професорами чи адміністрацією школи, визначають досвід та основну цінність, які ти отримуєш від програми. Тим паче, що після випуску саме зв’язки з одногрупниками, а не диплом, знання чи яскраві спогади будуть найціннішим активом.

Як і батьків, одногрупників не обирають, але мені пощастило двічі. Коли ви працюєте разом над груповим завданням до 2 ночі, обговорюєте неспокій у Білому домі за кухлем пива, ночуєте в наметах у горах і сподіваєтеся не привернути уваги вічно голодних ведмедів, то неможливо переоцінити вплив одногрупників на процес навчання та особистий ріст.

Я сам дуже скептично ставлюся до узагальнень, але тут без них не обійтися. Незважаючи на те, що у мене 240 одногрупників, навряд хтось з них на 100% підійде під цей опис. Але якщо зібрати усіх разом, то кошик цінностей виявиться точним.

Реклама

1. Sky is the limit

Майже у кожного тут є своя довгострокова мета/місія, не завжди пов’язана з особистою користю. Хтось хоче подолати бідність в Африці, хтось мріє змінити програму підтримки літніх людей у США або ж створити компанію, яка полегшить життя хворим на цукровий діабет.

Незважаючи на те, що шлях до реалізації цих задумів непростий і довгий, я переконаний, що ці хлопці та дівчата досягнуть свого, бо вони не бояться мріяти та працювати.

охрімчук 2

2. Bias to action

«З’явилася ідея? Це чудово! Тепер бери і роби!». У школі є багато можливостей протестувати життєздатність твоїх ідей: фінансова підтримка, необхідна інфраструктура і купа студентів на кому перевіряти гіпотези. Тому багато моїх одногрупників запустили свої пілотні проекти. Більшість з них закінчилися фіаско, але досвід був безболісним та цінним. Хоча є й успішні приклади: один хлопець потрапив у Y Combinator зі своїм проектом CrowdAI.

Хороших ідей тут не бракує, але не менше цінується реалізація та сміливість зробити перший крок.

3. Diversity and openness drive success

У нас на програмі 40% іноземців із більш ніж 60-ти країн світу. Така їхня частка – це норма для найкращих бізнес-шкіл США. Для багатьох уже цілком зрозуміло, що інновації, а отже й успішні бізнес-ідеї, можливі лише на перехресті технологій, наук та культур. Тобто чим різноманітніша команда з точки зору національності, гендеру та професійного досвіду, тим вищі шанси на значний успіх.

Наприклад, у Сан-Франциско, одному із найбільш інноваційних міст світу, частка вихідців з Азії виросла з 13% до 33% за останні сорок років. І це я ще не згадую про появу великої кількості меншин, яких не було раніше. Так, можливо, ще приблизно 60 років тому перша хвиля іновацій у сфері полупровідників не вимагала такого різноманіття, але з розвитком глобалізації це вже скоріше потреба бізнесу, а не опція. Наприклад, більше ніж 40% компаній створених у Кремнієвій долині в 2012 році мають як мінімум одного імігранта серед засновників.

Різноманіття думок, досвіду і готовність їх обговорювати створює фундамент для інновацій та прогресу не лише у Сан-Франциско/Кремнієвій долині, але й у нашому класі. Кожен студент збагачує обговорення, коли ділиться своїм особистим досвідом або специфікою у своїй країні.

охрімчук 3

4. Teamwork and culture

На відміну від інших бізнес-шкіл, у нас майже відсутня конкуренція за оцінки чи працевлаштування. Кожен готовий допомогти з проектом чи поділитися з одногрупником новою вакансією, допомогти підготуватися до співбесіди. З такою командою підтримки ти усвідомлюєш, наскільки життя в межах університету відрізняється від реального.

З іншого боку, настільки звикаєш до такої атмосфери кооперації та підтримки, що коли знову повертаєшся до «реального» світу, намагаєшся або знайти, або створити навколо себе таке унікальне середовище.

Якщо пошукати, то таку атмосферу, яка втілена через корпоративну культуру, легко знайти в найуспішніших технологічних компаніях світу. Не стверджую, що саме така культура зробила їх успішними, але її величезну роль важко переоцінити у побудові успішного бізнесу. Вірю, що кооперація і взаємна підтримка всередині команди – запорука успіху і в реальному житті, а не тільки в бізнес-школі.

P.S. Список безперечно неповний, але сподіваюся, що він дає уявлення про ключові цінності. До речі, є й офіційний перелік цінностей нашої школи. У чомусь вони схожі, але й він заслуговує на вашу увагу.

P.P.S. Цей текст я пишу у тому числі для своєї 19-річної сестри, якій не стомлююся повторювати, наскільки важлива якісна освіта, зокрема за кордоном. Надя, сподіваюся, ти це читаєш.

*Редакція «Студвею» не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку висловлює автор.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus