Денис Гурський: «Студенти – безстрашні люди»

Лабораторія із застарілим обладнанням та пошарпані методички – досить часто саме так виглядає практика для студентів-технологів. У світі давно існує альтернатива – інкубатори, які працюють у стінах ВНЗ та створюють усі умови для самореалізації в IT.

В ідеалі ти можеш прийти туди з ідеєю, а вийти зі своїм бізнесом, інвестиціями та досвідом, який повинна була б давати практика. Над тим, щоб реалізувати подібне в Україні та навчити ВНЗ самостійно створювати екосистеми стартапів, працює 1991 Open Data Incubator та його засновник Денис Гурський.

Головна місія інкубатора – перетворити державні дані на реальні стартапи. У 1991 вже провели дві інкубаційні програми, а кожен проект-випускник отримав мобільний додаток чи веб-сайт і державного партнера. Про те, як працюють університетські інкубатори у США, з яких спеціальностей почнуть реалізовувати задум та які конкурентні переваги мають студенти ми й поговорили з Денисом.

«Студенти мають дві конкурентні переваги»

Ваша амбіція – стати авторами методології, за якою б у вишах створювали інкубатори. Це досить гучна ціль. Чи вважаєте ви себе професіоналами на достатньому рівні для її реалізації?

Відсоток проектів, що виходять з 1991 та отримують фінансову підтримку – найвищий в Україні (30 %). З 12 стартапів першого випуску 4 отримали інвестицію, найменша – $3000, найбільша – $150 000. Гадаю, це гарний результат для інкубатора, якого 8 місяців тому ще не було. У нас величезна ІТ-спільнота – з 2012 року ми працюємо на ринку як SocialBoost, і відбір стартапів – наша ключова перевага.

Ми знаємо, як проводити конкурсний аналіз проектів, як їх правильно відбирати та формувати попит на вирішення певних проблем. У нас найбільша команда менторів в Україні – понад 40 людей. Уже відкрився другий офіс на ВДНГ, що працює з міськими проектами, а через деякий час ви почуєте про офіси 1991 в інших містах. Думаю, нам це вдалося, бо ми розуміємо «як» і хочемо навчити цьому університети.

Як оцінюєте результати з початку роботи інкубатора?

Сам інкубатор з’явився у вигляді PowerPoint презентації у квітні 2015 року. З того часу ми активно просували ідею і намагалися переконати український держсектор, що це взагалі потрібно. Головним завданням інкубатора було сформувати критичну масу проектів, які б використовували відкриті державні дані в Україні. Саме тому він називається 1991 Open Data Incubator. Ми вважаємо, що деякі сектори української економіки понесли великі втрати через те, що довгий час працювали без цифрових сервісів. Наприклад, аграрний, енергетичний та міські інфраструктурні проекти.

гурський 1991В інкубаторі знаходилися студентські проекти?

Так, наприклад, команда першого випуску інкубатора. 20-річні хлопці-третьокурсники розробили додаток для Microsoft Word. При згадуванні певної статті закону він підтягує повний текст із сайту Верховної Ради. Дуже корисно для юристів.

Чи є у студентів якась конкурентна перевага?

По-перше, «феномен новачка», коли людина приходить у нову сферу й бачить все по-іншому. По-друге, великий запас енергії, адже чим старші люди, тим важче їм працювати ночами.

На вашу думку, студент сміливіший за дорослу людину?

Як на мене, студенти – безстрашні та дещо відчайдушні люди. А я маю віру, що інкубатор – місце саме для таких людей, адже стартапер не може боятися невдачі. Нормально, коли ти згоден на жертви заради ідеї, навіть якщо вона помилкова. Історія знає багато прикладів, коли спершу невірна позиція ставала соціально прийнятною і врешті-решт правильною.

Сміливі люди – основа підприємництва, і серед студентів їх багато. Так, у них різна мотивація – хтось хоче гарно виглядати перед дівчатами, хтось прагне знайти новий колектив і друзів, комусь хочеться змінити країну і він приблизно знає як. Різні люди роблять це з різних причин – питання в тому, чи можуть вони довести справу до логічного кінця. Такій системності вони можуть повчитись у менторів та наставників.

Крім того, студенти зараз мають доступ до якісно нових знань під час навчання на різноманітних курсах – люди, що працюють повний робочий день, як правило, не мають часу для цього.

«Ціль проекту – започаткувати екосистеми стартапів у вишах усіх українських міст»

Чому ви вирішили створювати інкубатори саме при університетах? Яка їхня місія?

Справа у тому, що зазвичай інвестори намагаються знайти якісний проект серед українських стартапів і швидко вивести його за кордон. Мені здається, це не надто благородне завдання. Ми хочемо розвинути екосистему, в якій усі сторони, переслідуючи власні інтереси, створюватимуть сприятливі умови для розвитку стартапів. Більшість українських проектів, про які ви чули – це американська юридична особа, що отримала інвестицію в США і сплачує там податки. Ми хочемо, щоб певна юридична, а можливо й фінансова частка заснованих стартапів, залишалася в Україні.

Наша мета – розробити методологію та започаткувати відповідно до неї екосистеми стартапів у вишах усіх українських міст. Якщо ВНЗ зацікавлений у класних стартапах від своїх студентів, у цей момент зникає корупція, адже заклад розуміє, відбір та підготовка студентів – понад усе.

гурський 1991Тобто майбутні стартапери повинні бути готовими до того, що частина проекту буде закріплена за університетом?

Це правда. Університет, який дає змогу пройти інкубаційну програму й заробляти гроші, повинен щось за це отримати, наприклад, частку прибутку чи акцій.

Ви орієнтуєтеся на іноземний досвід, коли працюєте над методологією?

Так, керуємося досвідом двох польських університетів: інкубатори в Польщі були засновані за однією моделлю. Крім цього, два стартапа знаходяться в інкубаторі Ryerson University (Канада). Це Adtena, онлайн-платформа з керування публічними Wi-Fi мережами, та Navizor, сервіс для навігації.

Міністерство освіти підтримує проект?

Лілія Гриневич підтримує ідею, адже вона дозволить Міністерству запровадити новий тип взаємодії студентів із викладачами, зовнішніми менторами. Якщо в довгостроковій перспективі стартапи почнуть заробляти й відшкодовувати певний грошовий відсоток ВНЗ, це створить дуже позитивний кейс. Однак МОН не має політичного тиску на виші, єдине, що воно може зробити – це допомогти їм краще працювати.

Створення університетського інкубатора цілком виправдано юридично, адже в Законі «Про вищу освіту» за 2014 рік є невеличкий рядок, що каже: «ВНЗ можуть створювати на своїй базі інноваційні структури – інкубатори, акселератори і технопарки». Ще один важливий момент – ми не вимагаємо коштів від ВНЗ і не хочемо претендувати на їхні бюджетні кошти. Це будуть зовнішні джерела фінансування, які ми вже знайшли для пілотного проекту.

Якщо проект заручається персональною підтримкою міністра чи будь-якого іншого посадовця завжди є ризик втратити цю підтримку, а як результат, і сам проект.

Проект не покладається на таку підтримку повністю – лише спирається на неї на етапі розвитку. Тут є політичний момент: за підтримки міністра університети не бояться впровадити нову ідею. Вони радо погоджуються, укладають договір із проектом та починають існувати незалежно від політичної сили. На етапі становлення проекту це дуже важливо.

Чи допускається матеріальна підтримка від компаній-благодійників? Що як із часом вони захочуть переманити талановитих спеціалістів до себе?

Чому б ні? Усіх не заберуть, а якщо вони можуть надати якісне приміщення – чудово, адже ми зараз знаходимося в офісі, який належить Microsoft. Ми дуже вдячні за їхню підтримку. Компанія зробила величезний внесок у розвиток екосистеми стартапів в Україні.

«Нам потрібно багато людей – від кодерів до діджеїв»

Участь студентів в інкубаційних програмах в ідеалі повинна зараховуватися як практика?

Йдеться про альтернативу студентській практиці. Як на мене, працювати над власним стартапом, яким ти будеш займатися після навчання, набагато цікавіше, ніж витратити три місяці і залишитись без результату.

В інкубатор можуть приходити студенти будь-яких спеціальностей?

З інкубатором зможуть взаємодіяти лише студенти певних кафедр – у першу чергу йдеться про ІТ, оскільки створити ІТ-стартап набагато легше, ніж фізичний чи хімічний. Тому все почнеться з ІТ і з часом, можливо, підтягнемо інші спеціальності.

Як до університетських інкубаторів будуть відбирати стартапи та викладів?

Повинен бути внутрішній конкурс, де оберуть 15-20 стартапів із робочою ідеєю. У кожній ідеї можна знайти слабкі місця: немає команди, студент не знає, як працювати із технологією тощо. І в залежності від цього повинен відбуватися добір менторів, зовнішніх або ж з університету. Головне – не титул викладача, це повинен бути спеціаліст із доведеною практикою. Викладачі, що існують лише заради викладання, не мають сенсу. Потрібні люди, які дійсно можуть щось дати проектам. З мого досвіду, таких в університетах дуже мало. Для викладачів також треба створити мотиваційний важіль – це або компенсація від ВНЗ, або вони можуть стати радниками стартапу й отримувати частку. Так працюють університетські інкубатори у США.

гурський 1991На якому етапі знаходиться робота з ними?

Нас підтримує Міністерство, є фінансування. Ми знайшли ВНЗ, з якими домовилися про співпрацю і знаходимося на етапі підписання документів. Коли все буде готово, почнемо реалізовувати проект, але спочатку наберемо команду.

Як студенту, який читає це інтерв’ю, потрапити до вашої команди і почати втілювати ідею університетського інкубатора у своєму виші?

Слідкуйте за вакансіями, будуть нові, і вони відкриті для студентів. Нам потрібно багато людей – від кодерів до діджеїв, тож якщо ти – студент, який хоче наблизити момент приходу 1991 у свій університет, пиши нам на пошту чи мені особисто, приходь і роби свій внесок. Ми навчимо, як не проґавити молодість!

Що ви ідентифікуєте, як найбільший ризик проекту та найважливіший сприятливий фактор?

Ризиків немає, все буде добре (сміється – авт.). Найголовніший друг проекту – бренд 1991 і люди, що об’єдналися навколо нього. Ми тут заради ідеї. Наприклад, я сплю, хоч і мало, а коли зранку приходжу в офіс, то часто бачу, як тут хтось дрімає, бо кодив усю ніч. Для нас це абсолютно нормально. Ми хочемо бачити результат, мріємо, щоб українські стартапи почали підкорювати світ, і поки що все робимо правильно.

«Знання варто оновлювати кожні сім років»

Ваша особиста порада, як збалансувати академічне навчання та самоосвіту?

Залежить від навчального закладу. Якщо це університет у невеличкому провінційному місті, то 70 % часу варто витрачати на неакадемічне навчання, інакше ви будете неконкурентоздатними. Я вважаю, що навіть тим, хто вже працює, варто оновлювати знання кожні сім років.

гурський 1991Який останній курс ти пройшов?

Я проходив фінансовий менеджмент на Coursera, але цього недостатньо. Зараз мені 31, я вже 9 років повноцінно працюю. Настав час знову 1 чи 2 роки повчитися на денній формі.

Як гадаєте: зможете здобути бажаний рівень освіти в Україні?

Я провів три з половиною роки в AIESEC та мав доступ до лекцій Павла Шеремета й інших лекторів kmbs. Крім академічної освіти, я проходив ще й додаткові курси й отримав відчуття напів-МВА: ключові концепції, бачення. Не уявляю себе без цих знань. З іншого боку, є купа іноземного досвіду, який б хотілося опанувати – і це не прогресивні теорії чи нові знання. Моя особиста потреба – вивчити ту ж базу, але так, як її викладають за кордоном.

Якщо слідкувати за успіхами інкубатору 1991 у Facebook та ЗМІ, складається враження, що Денис Гурський – ідеальний, не спить, не припускається помилок, не завалює переговори та отримує те, чого бажає. А як насправді?

Насправді є переговори, які провалюємо, сплю, але мало. Найскладніші часи – коли результат не приходить так швидко, як очікувалось. Це демотивує.

Як знаходите додаткову енергію та мотивацію?

Дивлюсь на закордонні приклади, говорю з людьми, які працюють над своїми проектами з палаючими очима. Тому хочу бачити більше таких людей в інкубаторі та зустрічати в Україні загалом. Повторюся, якщо ти маєш ідею, розпочатий проект або просто бажання навчитись та змінити країну – приходь до нас знайомитись.

Фото: Ірина Тітенко.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus