Альбіна Колесниченко: «Ви вже кусали цей бутерброд?»

ФОТО 1.

Декілька років тому в Чернігові заснували організацію «Еко Місто», яка допомагає людям дізнатися більше про вплив на екологію і те, як їй можна допомогти. З її співзасновницею, Альбіною Колісниченко, ми поговорили про активізм, екологічний спосіб життя і вегетаріанство.

Захоплення Альбіни екотематикою видно одразу: у її соцмережах розміщено десятки постів про захист парків, збір батарейок та екоподії в Чернігові. Дівчина працює художницею, тож серед її дописів багато про власні роботи. Наприклад, нещодавно вона намалювала стікери для дітей із казковим персонажем Вуді, які пропонує дітям робити добрі справи.

На зустріч Альбіна приїздить велосипедом, у сумці має сухі вишні та горіхи, щоб пригостити мене під час інтерв’ю.

Початок змін

– Усе почалося два роки тому. Ми з моїм хлопцем Сергієм (Сергій Безбородько – співзасновник «Еко Місто Чернігів» – прим. ред.) поїхали на проект «Зелена школа» до Києва, куди з’їжджається багато талановитих та ідейних людей з усієї України. Усі розповідали про свою екоідею: хтось робив екобудинки, хтось сушив і продавав фрукти, всі такі екологічно свідомі, що я була в захваті. На школі було вегетаріанське харчування, тому того ж вечора ми купили на вечерю овочів та фруктів. До продуктів тваринного походження більше не повернулися, – починає розповідь дівчина, коли ми сідаємо на сходах старого театру.

Альбіна сидить, обійнявши коліна, і пригадує: хотіла стати вегетаріанкою й раніше, але не наважувалася, поки жила з батьками. Сергій же дав усьому поштовх, спитавши: «Чому б нам зараз не відмовитися від такої їжі?» Художниця каже, що вони нікому не нав’язують свого світовідчуття, але подібним вибором намагаються нести ідеологію ненасилля та справедливе ставлення до всього живого.

ФОТО 2.Вона продовжує:

– Початок дався легко. Мені казали, що перший час буде ледь не «ломка», мені захочеться м’яса, але нічого подібного. Я ж не силою відмовилася, просто не хотіла вживати ту їжу, яка з’явилася через убивство.

На той момент у пари вже було багато друзів веганів і вегетаріанців, тож проблем з оточенням не було. А от батькам дівчина розказала про зміни не одразу: спочатку зізналася, що не їсть м’яса, згодом, що вживає яйця, а потім «ой, а рибу теж не їм». Каже, що прийняття вибору в батьків приходило поступово, але нині її мама й сама стала вживати менше продуктів тваринного походження і готує вегетаріанські страви, коли донька приходить у гості.

– Насправді, коли ми до цього прийшли, то були не готовими, ще не знали того обширу продуктів, які можна їсти. Тому спочатку в нас було багато яблук, бананів, моркви, картоплі, – Альбіна загинає пальці, поки перераховує. – Але була вже пізня осінь, фруктів та овочів на полицях меншало, і було трохи тяжко.

Тепер у дівчини великий досвід: вона знає багато рецептів та способів поєднань, а ще про продукти, яких варто вживати більше. До речі, влітку вегетаріанство дозволяє економити. Коли для овочів та фруктів сезон, то коштують вони копійки, а з сушкою можна запастися на довгий час. Попри те, що дехто вважає вегетаріанство нездоровим, а вегетаріанців – вічно голодними, Альбіна каже, що вона легка, життєрадісна і почувається добре, а Сергій навіть трохи набрав ваги.

ФОТО 3.

Реклама

Вегетаріанство та Чернігів

Раніше в Чернігові було вегетаріанське кафе «Аданті», перший заклад такого роду, але цього літа воно закрилося. Тепер веганам і вегетаріанцям стало складніше: звісно, обрати щось підхоже можна і в звичайних місцях, але доводиться гортати, шукати, вичитувати склад. Лише в декількох закладах у меню є відмітки про страви без продуктів тваринного походження, але загалом чернігівські кафе особливої уваги цьому не приділяють.

Складнощі в місті і з сортуванням сміття. Альбіна намагається не тільки харчуватися, але й жити екологічно, і вдома у неї стоять контейнери для макулатури, пластику та скла. Проте викинути відсортоване – цілий квест, адже пунктів збору доволі мало, а до найближчого від дому дівчини приблизно 20 хвилин велосипедом. Незручно, але необхідно, – запевняє вона.

– Гадаю, люди сортували б сміття, якби для цього були простіші умови. Кажуть, що місто ще не готове, але попри це поставлені контейнери для пластику наполовину заповнені. Отже, хтось кидає туди пластикові пляшки. Тому люди сортуватимуть, але треба підготувати інфраструктуру та показати, як це робити.

Альбіна з хлопцем також намагаються відмовитися від поліетилену.

– Один пакетик розкладається приблизно 200 років. Ми візьмемо його в магазині, щоб упакувати 1 фрукт, прийдемо додому і викинемо. 5 хвилин життя речі, якій потім лежати ще два століття. Інколи наполягають, мовляв, «це ж безкоштовно», – дівчина говорить про все це зі щирим нерозумінням. – Були випадки, коли говорили: «Ні, ви маєте в пакетику нести до каси». Я кажу: «Де це правило написане?»

ФОТО 4.

«Коли в когось із нас опускаються руки, то інший підхоплює»

Альбіна привчає себе до відповідального ставлення до життя, а організація «Еко Місто», яку вони з хлопцем заснували, вчить бути свідомими всіх чернігівців. Вони організовують акції зі збору батарейок, веселі суботники, творці зустрічі, а ще захищають парки міста від незаконних забудов.

Цього літа активісти разом з Альбіною в Чернігові захистили парк «Березовий гай» від забудови. Зробити вдалося багато: писали петиції, опитали більше тисячі людей про порятунок парку, пікетували суд під час засідань, малювали плакати і писати заклики в соцмережах. Зрештою, парк вдалося відвоювати, і тепер влада планує його реконструювати. Після вдалого завершення на сторінці «Еко Місто» з’явився допис: «Пройшли ті часи, коли всі проекти в міськраді приймалися без обговорення і за закритими дверима. Сьогодні можна прийти на сесію, взяти слово та відстояти свою точку зору».

Любов Альбіни до рослин не обмежується екоактивізмом: у неї вдома дуже багато зелені, як справжньої, так і намальованої. Можна помітити, що ледь не на всіх ілюстраціях дівчини є зелені листочки: на сукнях, на фоні, у руках, на якихось речах. Дівчина каже:

– Я часом розповідаю, що захоплююся квітами, але все набагато серйозніше. Насправді, ми живемо в джунглях.

ФОТО 5.

Альбіна каже, що зусиль не шкода, але засмучує байдужість людей до міста та середовища, в якому вони живуть, як і недбале ставлення та знецінення чужої спроби змінити щось на краще. Тому іноді можуть опускатись руки, але робити це в парі – легше.

– Коли в когось із нас опускаються руки, то інший підхоплює й починає якось мотивувати, показувати, що все було не марно, – із доброю посмішкою каже Альбіна.

ФОТО 5

«Ви вже кусали цей бутерброд?»

На прощання Альбіна говорить, що, ставши вегетаріанкою, ніколи не потерпатимеш від нестачі уваги:

– На день народження друга був пікнік, і серед усіх гостей я була єдина вегетаріанка. До теми вегетаріанства поверталися кожні 15 хвилин: хтось дізнався або розумів, що я вегетаріанка, і підходив про це розпитати. Та навіть коли йдеш на фуршет, то не можеш лишитися непоміченим. Ти там, як Шерлок чи спецагент, підходиш і питаєш в усіх, чи є там м’ясо, – сміється, – буває, намагаєшся виделкою елегантно розковиряти бутерброд чи салатик, а ще постійно питаєш: «Ви вже кусали цей бутерброд?»

ФОТО 6.

Фото та ілюстрації: Альбіна Колісниченко

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

comments powered by Disqus