Оксана Януш, журналістка «Студвею», вирішила на власному досвіді довести, що виходити із зони комфорту та змінювати звичний спосіб життя зовсім не страшно. Скориставшись однією із програм, про які вона розповідала на нашому сайті, Оксана відважилася поїхати на рік волонтером у Німеччину. У блозі вона розповість про кожен етап своєї мандрівки: пошук і вибір проекту, підготовку необхідних документів і перші враження від переїзду до іншої країни.




Розповідь Оксани


#1: Пошуки волонтерського проекту

Майже рік минув відтоді, коли я вирішила поїхати на довготривале волонтерство в Німеччину. 2 жовтня 2014 я надіслала перший лист до німецької організації, де написала, що хочу стати європейським волонтером. Читати далі


#2: Як оформити документи

Коли мене офіційно прийняли на місце європейського волонтера, розпочався інший етап у моєму житті. Спершу щомісяця, а потім щотижня переді мною з’являлися все нові завдання – вебінар із підготовки до програми, тест на знання німецької і тривале оформлення візи. Читати далі



#3: Мотивація та резюме для волонтера

Більшість організацій вимагають від майбутнього волонтера 2 початкових документи – резюме та мотиваційний лист. Додатково вам можуть надіслати аплікаційну форму з чіткими запитаннями про ваші наміри поїхати на ЄВС. Читати далі



#4: Переїзд до Німеччини: перші проблеми та їх вирішення

Уже понад тиждень я живу в Німеччині. Адаптація у чужій країні проходить не так легко, як гадалося. Німці мають свій ритм роботи. Вони в інший спосіб облаштовують побут, вигадали особливі правила та порядок, який ще треба зрозуміти. У моєму щоденному колі мало хто розмовляє англійською, а німецьку я розумію недостатньо. Читати далі




Катерина Мельник, студентка Національного педагогічного університету імені Драгоманова, поставила собі мету − кинути курити за 3 тижні. Дівчина спробує позбутися своєї шкідливої звички, використовуючи нетипові для цього методи: розчин соди, азартні ігри та інші несподівані прийоми.




Розповідь Каті


#1: Чому я вирішила кинути палити

Я почала курити у 13 років. Моя історія не оригінальна − мені просто хотілося виглядати старшою і бути «у тренді». Образ дівчини з цигаркою в руках приваблював – я уявляла себе загадковою та незалежною жінкою. А паління дозволяло відчувати себе творчою та вільною особистістю. Інакше кажучи, я перейняла ту ідеологію, яку використав Едвард Бернайз для пропаганди паління серед жінок. Читати далі



#2: Будильники проти паління

З усіх методів, що я обрала, аби спробувати кинути палити, цей спосіб викликав у мене найбільше ентузіазму та впевненості в тому, що я все зможу. Хоча спочатку методика здалася незрозумілою, насправді все просто й досить цікаво. Будильник заводиться кожні 2-3 год, і закурити я маю лише за його сигналом. Читати далі



#3: Зняти стрес і відмовитися від паління

Настав час випробувати третій метод. Я підійшла до цього з подвійним ентузіазмом, бо мала передчуття, що черговий експеримент буде успішним. Цього разу обрала для себе варіант пробіжки. Якщо я захочу курити, то маю трохи пробігтися на свіжому повітрі. Тоді почуватимуся краще, а значить більше не захочу палити і розпочну здоровий спосіб життя. Читати далі



#4: Підсумки пройденого шляху

Нарешті я завершила свій 21-денний челендж. Тепер можу з полегшенням згадати про складнощі та з гордістю розповісти про свої досягнення. Чи вийшло взагалі забути про сигарети? Читати далі





Фотограф Іра Єрошко запустила кампанію на ресурсі Fund dreamer, аби зібрати кошти на навчання в Австрії. Протягом 40 днів − стільки часу є в дівчини для того, щоб отримати необхідну суму − вона ділитиметься з читачами «Студвею» своїм досвідом, розповідаючи про виклики та відкриття, що траплятимуться на її шляху до мети.




Розповідь Іри


#1: Як зібрати гроші на навчання

Все почалося з того, що у мене з’явилася мрія: минулоріч я брала участь у політичній школі, під час якої на одній з презентацій про біженців я побачила фото з дітьми з Сирії. На знімку були зображені малюки із яскраво-білими зубами – вони сміялися. Цей кадр настільки вразив мене, що протягом усього семінару я думала лише про єдине – хочу робити такі ж фотографії. Хочу з їх допомогою розповідати світу про соціальні проблеми. Читати далі



#2: Про пожертви і благочинців

Великий шлях починається з одного кроку. Перший крок із тисячі наступних може бути простішим, ніж здавалося. Але найскладніше – рухатися далі. Щодня. Крок за кроком. У своїй кампанії, як і у житті, я росту через свої цілі. Це розуміють не всі й не завжди. Мене називають амбітною, але амбіційність ‒ погане слово. Читати далі



#3: День із життя краудфандера

Відтоді, як я запустила свою кампанію зі збору грошей на навчання через спільнокошт, моє життя змінилося. Тепер я працюю вдвічі більше, худну, нервую та пишу купу листів. Якось я побачила цікавий блог моєї знайомої, у якому був описаний день із її життя. Цей блог багато відкрив для мене, і я вирішила зробити щось схоже. Читати далі



#4: Що змушує рухатися далі?

Останній тиждень був не легким для мене як емоційно, так і фізично. Інтенсивна робота швидко виснажує, і з часом я дійшла до стану, коли сон уже не допомагає – потрібно просто змінити оточення. Зараз я завершую роботу у GPUS Ukraine та поволі переїжджаю до рідного Луцька. Читати далі




#5: Чого вдалося досягти

Мій 40-денний марафон із краудфандингу завершився. Тепер можна спокійно видихнути й підсумувати пройдений шлях. Читати далі